додано: 07-07-2005
Олександр Северин: Ющенко - "так", але істина дорожча.

Як відомо, ділові якості, компетентність секретарки чи то пак секретаря не в останню чергу (а чи не в першу?) на практиці визначаються розумінням інтересів шефа, здатністю їх відстояти і захистити. Відтак, невміння у цьому жанрі, ба більше - демонстрація протилежного свідчить про повну профнепридатність персонажу. Державний секретар Олександр Зінченко, виходячи з такого підходу, працівник ніякий.
Секретар з нього - як з Петра Порошенка саможертовний аскет революції. Пан Зінченко просто підставив свого шефа, продемонструвавши (якщо, звичайно, виключити конспірологічну теорію про наявність умислу) свою безнадійно-кричущу, як банер за Януковича, нездатність виконувати посадові функції (про сумнівну, м'яко кажучи, конституційність Секретаріату як такого тут промовчимо).

31-го січня цього року відкритим листом співголови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова до Президента України Віктора Ющенка Альянс громадянських активістів "Майдан" розпочав "Операцію "Для друку!", спрямовану на припинення одіозної практики видання державними органами і
посадовими особами нормативних актів під грифами обмеженого доступу, не передбаченими законодавством. До звернених до Президента вимог приєдналися, поставивши підписи, 32 громадських організації та близько 600 громадян.

Олександр Зінченко відреагував витриманою у кращих совіцько-бюрократичних традиціях відпискою ( http://alliance.maidanua.org/node/268 ), просто оминувши підкріплені Конституцією та законами аргументи, дарма що, як його мали свого часу навчати, ignoratio non est argumentum.

06 травня я, відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію", надіслав на ім'я Віктора Андрійовича Ющенка, "мого" Президента, інформаційного запита з проханням надати інформацію про:
1. Назви та вихідні дані (номер і дату) виданих Президентом Ющенком указів, що мали обмежувальний гриф.
2. Перелік указів з числа зазначених у п.1, котрі за результатами перегляду отримали гриф "для службового користування" і указів, з яких обмежувальні грифи було знято.
3. Назви та вихідні дані (номер і дату) указів, виданих Президентом Л.Кучмою, котрі мають обмежувальні грифи – для вирішення мною питання про запит текстів окремих указів з їхнього числа.

Жодної реакції - ні повної та аргументованої відповіді протягом місяця (частина третя ст.33 Закону "Про інформацію"), ні повідомлення про задоволення запиту чи про відмову у задоволенні протягом десяти днів (частини перша та друга цієї ж статті цього ж Закону).
Зрозуміло, що я би полестив і собі і Секретаріяту, якби міг уявити, що мого інформаційного запита було негайно покладено на стіл Віктору Андрійовичу. Скоріше за все він, стражденний запит, волею безіменного "совка"-бюрократа зник у нетрях канцелярської шухляди, а у сумнішому для нього випадку - і не шухляди. Альтернативну картину уявити просто не можу, та і не хочу - як Президент, попри те, що декларувалося ним на Майдані, власноруч акуратно перетворює зазначеного запита на маленькі клаптики - складники запита.

Однак закон встановлює, що особою, відповідальною за ненадання інформації, себто суб'єктом оскарження, є саме той, до кого зверталися, себто Віктор Андрійович. Тож вибір невеликий і класичний - або/або. Або змиритися з тим, що сірий чинуша в апараті, котрий на наші, платників податків, гроші, побудував Зінченко (побудував як побудував - що не будуй, а виходить АП ім.Медведчука) смачно плює на закон та громадянські права, або судитися з тим Президентом, якого ми обрали і відстояли на Майдані як втілення сподівань на дотримання цих самих громадянських прав. Перша опція - змиритися, виключається засадничо. Це до когось іншого, а ми чесно і заздалегідь попереджали (наприклад, тут - http://maidanua.org/static/mai/1109066275.html ).

Тому сьогодні, 07.07.05, до Печерського суду м.Києва надіслано скаргу на бездіяльність Президента України, котра порушує громадянські права. І, переконаний, я буду не один.

І коли Президент, нехай і в особі своїх представників, програє суд (а він його, якщо в Україні після Помаранчевої революції врешті ведеться про правосуддя, програє), сподіваюся, що він зробить, як було модно казати у часи комсомолу, оргвисновки щодо тих хто так бездарно (або навпаки так натхненно) його підставив.
Нічого особистого, пане Зінченко. Закон.

P.S. Шановна пані Юліє, з сумом сповіщаю, що строк, передбачений для Вашої відповіді на подібного запита, теж вийшов. Наступною будете?

http://maidan.org.ua/static/mai/1120753398.html