В роботі сайту “Майдан” беруть участь добровільці, які на безоплатних засадах підтримують програмне забезпечення, пишуть та редагують тексти, збирають новини, модерують форуми, ведуть чисельні рубрики нашого сайту.

Вони розкидані по всьому світу, і це, поряд з відсутністю єдиного власника сайту, є додатковою гарантією надійності нашого сайту, неможливості для нас самих змінити напрямок сайту і неможливості для влади припинити його роботу. Адже, якщо влада якимось чином завадить працювати “українській” частині нашого персоналу, їх справу негайно продовжать ті, хто перебуває за кордоном. Таким чином наш інтернет-портал до певної міри гарантує свободу слова в Україні – для влади немає сенсу застосовувати жорсткий цензурний тиск до інших інтернетівських, теле- та радіовидань – все одно “Майдан” напише про все.

(Це писалося в ті часи, коли нинішня влада була опозицією, але... що це змінює?)

Унікальність “Майдану” серед українського Інтернету полягає в тому, що рейтинг сайту забезпечують не тільки постійні "працівники" (адмінгрупа та новинарі), а і самі відвідувачі через інтерактивне спілкування, висування та обговорення ідей та їхню практичну реалізацію. Цю модель пізніше стали використовувати і інші сайти, більшість з яких є нащими друзями.

Сайт Майдан не має власного приміщення та техніки, тому доводиться “виходити в ефір” з різних місць: з домашніх і робочих комп’ютерів, від друзів та знайомих.

На “Майдані” є традиція прямого спілкування політиків та відомих громадських діячів з народом, де люди можуть безпосередньо задати питання політику і відразу отримати від нього відповідь. За роки існування нашими постійними учасниками стали кілька політиків, які тепер займають найвищі владні посади. Що не позбавляє їх від нашої критики.

Незважаючи на те, що “Майдан” не надає значення рекламі (реклама “Майдану” шкодила б діям, до яких залучені не лише майданівці, на жаль, амбіції у політичному середовищі відіграють велику роль), численні засоби інформації не тільки посилаються на сайт “Майдан” і передруковують з нього матеріали (як з посиланням, так і без посилання), але й присвячують свої матеріали саме діяльності “Майдану” і майданівцям. Особливо часто про “Майдан” згадувало Радіо “Свобода”, про “Майдан” і майданівців схвально відгукувалися провідні опозиційні діячі (нині - влада), нас звинувачували в антипрезидентській діяльності телеканали, звинувачуючи нас у тому, що ми провадимо діяльність на західні гранти (насправді жодного гранту на той час ми не отримували), про “Майдан” писав американський журнал “Wired Com”, редактор “Майдану” був показаний у фільмах про Україну в Австралії та Німеччині на головних телеканалах, його точка зору була представлена у статті в американському журналі “Time”. Це лише окремі приклади, оскільки ми не слідкуємо за тим, де, хто і як нас згадує, і часто дізнаємось про це випадково.

Під час Помаранчевої Революції про нас вийшло багато статей ізними мовами в різних світових виданнях. немає жодного майданівця,я кий прочитав би їх всі. Але спільнота в цілому, звичайно, їх знає. Це і є особливістю "Майдану". Оскількі сайт і все, що відбувається навколо нього вже дуже великий, то немає жодного майданівця, який би знав все. Але всі разом - поінформовані на 100%.

Новини та статті та листи ставлять кілька десятків новинарів (на травень 2005 - більше 70). Деякі частіше, деякі рідше. Немає жодного майданівця, який би знав всіх новинарів особисто. Разом всі знають всіх.

Потрапляють в новинарі люди за один принципом - активності. Якщо людина присилає цікаві новини регулярно, вона з часом після ознайомлення з принципами (вони є тут на Розробках) отримує повноваження ставити новини та статті та листи.

Рішення про те, що ставити чи не ставити новинарі приймають самостійно. Інколи радяться з іншими нвинарями, якщо не впевнені, але це буває досить рідко.

Народні новини ставляться беспосередньо відвідувачами сайту. Модератори відкидають тільки відвертий спам (тобто те, що не може вважатися за новину та не містить інформації), що траляється навіть не кожний тиждень.